Але, добавлю фишечек шановним користувачам. Спонсори 🔻
Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.
Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.
Заряд акціями почався звідси:
Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!
Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!
Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.
Тут найкрутіше:
На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.
Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.
І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.
Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд
Братцы и сестры, я вам сейчас расскажу историю, которая перевернула мою жизнь с ног на голову. Как я купил МДМА и превратился в настоящего супергероя помоек. Готовы? Держитесь крепче, потому что будет адский круиз, а не просто такой скучный повседневный отчет.
Сидел я, значит, в своей хатке, изготовлял какие-то глупые фигурки из пластилина. Да, да, я такой вот творческий наркоман, мои друзья! И тут, как из ниоткуда, появился мой приятель Витя с лицом, словно затромбился на все деньги.
- Алё, брат! - крикнул он, - У меня есть закладки МДМА, готов попасть в кайф?!
Я, конечно, как настоящий гений наркотиков, сразу затарился круглыми таблетками, ибо не такой уж идиот, чтобы упустить такую возможность. Я велел Вите держаться поближе, пока я не покорю мир своим наркотическим гением.
Собравшись, мы отправились в замечательное место, где можно было попробовать все, что душе угодно. И когда МДМА проникло в мою кровь, я почувствовал, как глюк словно прокатился внутри моего черепа.
- Братцы, - сказал я, - Сейчас я стану настоящим супергероем помоек! Я буду летать между мусорными баками и делать город чище, чем душа человека после душевного затромбивания!
Так и произошло, друзья, я превратился в настоящего супергероя помоек. Я скакал по крышам зданий, словно вареный из-под первитина, собирая вокруг себя все мусорные мешки. Мои способности были такими же крутыми, как амфик, словно я стал человеком-сортировщиком.
| Когда я прилетал на очередной бак, все бросались со своими отходами, словно бабушки к престарелому бездомному на скамейке. |
Я был ярким героем, который привлекал внимание всех прохожих. Мои крылья из пластилина красиво сверкали на солнце, а на груди у меня был вышит символ помоек – мусорный мешок. |
Но не все было так просто, братцы. Однажды я столкнулся с грустной правдой – мир не всегда готов видеть героев, даже если они делают город чище. Начались проблемы.
- Откуда такой упырь взялся? - сказал один негодяй, увидев меня на своей территории, - Вали отсюда, или я тебя затромблю как последнюю голубиную попку! Я не собирался дать тому бандиту задницу. Я взял свой кодеин и смешал его с МДМА, чтобы создать суперсилу. И готов, как кислый огурчик в банке, я нанес этому хулигану настоящий удар в лицо.
Теперь весь город знал, кто я такой. Я был тем, кто делал его красивым, чистым и безопасным для всех жителей. Мои глаза светились ярче, чем лунный зайчик на холодном небе, и моя репутация росла с каждым мусорным мешком.
Прошло несколько месяцев, и я стал настоящей легендой. Дети обожали меня, глаза их блестели, когда они видели меня на крыше своего дома. Я был их спасителем, и они называли меня просто - Мусоромэн.
Однажды, когда я опять летал над городом, я увидел на улице молодого паренька, который смотрел на меня с улыбкой. Я спустился к нему и спросил:
- Эй, малыш, ты хочешь стать моим помощником? Вместе мы сделаем этот мир еще лучше!
Мальчик заулыбался и кивнул. От счастья его глаза светились ярче, чем самые свежие закладки МДМА.
Теперь у меня есть помощник, и вместе мы собираем мусор и делаем город красивее. Мы – команда, наркоманы-супергерои, спасающие мир от грязи и хаоса. Мы улыбаемся каждому прохожему и делаем его день ярче и лучше.
И, пока я продолжаю свой круиз по крышам, я знаю, что моя миссия – делать этот мир чище, словно туалет после глотка кисельного порошка. Ведь, если каждый из нас сделает хоть небольшой шаг вперед, то мы сможем изменить этот мир к лучшему.
Так что, друзья, не затромбивайтесь на бесполезные дела, поверьте в себя и делайте добро каждый день. А может быть, именно вы станете следующими супергероями, спасающими этот мир от грязи и бедности.